-
1 обозник
-
2 извозчик
(легковой) візник (-ка), збіржак, біржаник, (гал.) фіякр, дрожкар (-ря); (насмешл.) фурка, ванько, (возчик дрогами) дрогаль (-ля), (ломовой) биндюжник, (обозный) х[ф]урман, хурщик, підвода (м. р.). -чик еврей, возящий в крытой повозке - балагула. [Пошліть по візника! На зиму за збіржака став у хазяїна (Коцюб.). Втомився я пішки йти; чи не сісти на ванька? (Харк.). Пора на вокзал рушати: покличте, будь ласка, фурку (Полтава)]. Приехать на -чике - приїхати візником. Взять -чика по часам - узяти візника на години.* * *1) ( кучер) візни́к, -а; ( на крытой дорожной повозке) балагу́ла2) ( экипаж с кучером) візни́ке́хать на \извозчик ке — ї́хати візнико́м
См. также в других словарях:
ОБОЗНИК — ОБОЗНИК, а, муж. 1. Обозный возчик. 2. Военнослужащий обозных частей (устар. и разг.). | прил. обозницкий, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова